Ставищенський район розташований в південно-західній частині Київської області в межах Придніпровської височини правобережного лісостепу України. Район межує : на півдні і південному сході – з Жашківським районом Черкаської області; на південному заході – з Тетіївським, на півночі – з Білоцерківським , на північному заході – з Володарським, на північному сході – з Таращанським районами Київської області.

Територію району перетинають автомобільні шляхи державного значення: Одеса – Київ, протяжністю 22 км та обласного значення в напрямках Володарки, Тетієва, Таращі – 37 км.

Ставищанський район має давню історію. Про це свідчать знахідки знарядь праці періоду неоліту. А численні кургани, курганні групи та поселення є підтвердженням культури і життєдіяльності в давньоруські часи. У період Київської Русі поряд з слов`янами тут проживали племена торків, берендеїв, горних клобуків, які охороняли південні рубежі держави.

В літописах ІХ-ХІІІ ст. згадуються найдавніші поселення району, на території яких знаходяться сучасні села району: Торчиця, Винарівка, Стрижавка.

СТАВИЩЕ

Ставище — селище міського типу, розташоване на річці Гнилому Тікичі (басейн Південного Бугу), за 6 км від автомагістралі Київ — Одеса, за 17 км від залізничної станції Жашків. Віддаль від Києва — 136 км. Населення — 7,8 тис. чоловік.
На 1635 рік Ставище згадується вже як містечко, що мало оборонні укріплення та військовий гарнізон. Йому було надано магдебурзьке право, за яким, зокрема, ремісники об'єднувала в  цехи.
Селяни та козаки містечка взяли активну участь у визвольній війні 1648 — 1654 рр. Ще до початку загальнонародного повстання сюди прибув один з посланців Богдана Хмельницького — Ярема Кончевський, який дістав завдання встановити контакт з населенням  Наддніпрянщини. За його свідченням «містечко Ставище запевнило козаків, що міські гармати не будуть їм шкодити».