|
Люди, история, времена
|
|
| Viktor | Дата: Четвер, 04.09.2008, 13:11 | Повідомлення # 1 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1936
« 12 »
Країна: 
Статус:  | Исторические факты об известных людях, которые родились, жили, были проездом в Ставищенском районе или внесли свою лепту в развитие и благополучие района.
Санкт-Петербург
|
| |
| |
| Viktor | Дата: Середа, 22.01.2025, 08:54 | Повідомлення # 466 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1936
« 12 »
Країна:
Статус: | Зводка про настрій населення Київщини за час з 29 червня по 6 липня 1918 року по відомостям одержаним від повітових старост
По Васильківському повіту.
В ніч на 2 липня в селі Озерно зі сторони Ставищ Таращанського повіту на підводах появилась банда біля тридцяти чоловік, котра обстрілювала з рушниць і кулеметів до 7 годин ранку село і цукровий завод, після чого втікла.
Зводка про загальний настрій і становище Київської губернії за час з 14 по 20 липня 1918 року, по відомостям одержаним від повітових старост
По Таращанському повіту.
В Ставищах організовалась велика банда повстанців, котра вербує до себе нових людей від 18 до 40 літ. Останніми днями до Ставищ прибула банда числом тисяча п’ятсот чоловік. Повстанцями ведеться також розвідка. Невеликі партії повстанців роблять набіги на села Васильківського повіту, котрі лежать поблизу.
Зводка про загальний настрій і становище населення Київської губернії за час з 4 серпня по 11 серпня 1918 року по відомостям одержаним від повітових старост
По Васильківському повіту.
Банди повстанців агітують серед селян про мобілізацію до їх отрядів, а також збирають відомості про те, де находяться чини варти. На проїжджавших з Ставищ до Білої Церкви жидів Овсія Дядькіна і Нусена Лисняка зроблено напад шістьма розбишаками, які ограбили у першого 200 карб., а у другого 85 карб. і годинник.
Доклад про загальне становище на Київщині, від 25 жовтня 1919
Таращанський повіт.
Повітова влада міститься в місті Тетіїві. Повіт знаходиться в дуже скрутному становищі: на повіті немає ніякої військової сили, але денікінські розвідки доходять аж до центра повіту – до міста Ставище, не задержуючись ні тут, ні в Таращі. В повіті багато банд, які грабують державне добро і населення. Організується міліція і військова частина для охорони повіту від банд. Мобілізація проходить слабо. В повіті було багацько спирту, але розграбовано, решту вирішено продать кооперативам, бо врятувати неможливо, а вивезти теж.
Джерело: Архів Української Народної Республіки. Міністерство внутрішніх справ. Справоздання губерніяльних старост і комісарів (1918 – 1920)
Санкт-Петербург
|
| |
| |
| Viktor | Дата: Вівторок, 11.03.2025, 15:22 | Повідомлення # 467 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1936
« 12 »
Країна:
Статус: | Нашёл в Интернете значок "Ставище 375".
Сразу возник вопрос: Какому Ставище посвящено и что за цифра "375", откуда идёт отсчёт?
Поиск вывел на издание: Вакка Б.А. Каталог юбилейных значков населенных пунктов (в границах Советского Союза, период: с конца XIX в. по 2000 г.). Часть 7 (С). 2002.
Из каталога удалось подтвердить, что значок относится к ПГТ Ставище и выпущен в 1997 году.
Начинаем разбираться, от какого года идёт отсчёт, для этого из 1997 года вычитаем 375 и получаем 1622 год. Сразу становится ясно, что авторы значка руководствовались Люстрацией Белоцерковского староства 1622 года. И вспомнилось мне, что лет пятнадцать назад, я встречал в Интернете похожий значок и к нему было описание: "Села, принадлежащие Романовне: Черновка или Грытково, Жидовце или Макеевцы, Ставище, Гиршики, Кошляки". Если значок датировался исходя из этой информации, то это ошибка, так как здесь указано Ставище на реке Каменке. Но хочется надеяться, что авторы значка исходили из другой информации из той же Люстрации: "Слободы новозаселенные: Любомир и Пасечная. Они только теперь начали заселяться; в них имеется 100 подданных, которые заново строят дома". Но тогда может быть ошибочна дата "375", так как подданные (жители) "заново строят дома".
Санкт-Петербург
|
| |
| |
| Viktor | Дата: Вівторок, 01.04.2025, 15:42 | Повідомлення # 468 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1936
« 12 »
Країна:
Статус: | Газета «Надія», м. Корсунь-Шевченківський, лютий 2025 рік
Стор.6-8
Сергій Плахотнюк: «Вирішив, що на вікіпедії мають бути артефакти і про Ставищанську єврейську спадщину»
Читати тут.
Санкт-Петербург
|
| |
| |
| Viktor | Дата: Середа, 13.08.2025, 10:41 | Повідомлення # 469 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1936
« 12 »
Країна:
Статус: | 
Кирик Валерій Валентинович (13.08.1955, с. Кривець Ставищен. р-ну Київ. обл.) – фахівець у галузі електроенергетики. Доктор технічних наук (2006). Закін. Київ. політех. інститут (1978). Відтоді працював у інституті «Укрдіпроенерго»; від 1982 – в СКТБ Інституту електродинаміки НАНУ, від 1987 – у відділі перетворення та стабілізації електромагніт. процесів Інституту: від 1991 – старший науковий співробітник; водночас 2000–06 – завідувач відділу інформ. технологій Гол. інформ.-обчислюв. центру Міністерства освіти і науки України; від 2007 – завідувач кафедри автоматизації та комп’ютерно-інтегров. технологій Академії муніципал. упр. (усі – Київ). Наукові дослідження: інтелектуал. системи керування на основі нечіткої логіки, що моделює розумову діяльність людини.
Джерело: https://esu.com.ua/article-6301
Санкт-Петербург
|
| |
| |
| Viktor | Дата: П`ятниця, 05.09.2025, 15:06 | Повідомлення # 470 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1936
« 12 »
Країна:
Статус: | 
Польські маєтки в Україні.
З України надходять новини про масові пограбування польських маєтків. Зокрема, граф Юзеф Потоцький, який їхав машиною на похорон князя Сангушки до Славути, не зміг повернутися до Антоніна, оскільки дорогою бул попереджен про напад на свій маєток.
Ходять також непідтверджені чутки про напад на маєток графів Браницьких у Ставищі.
Повідомляється, що граф Михайло Собанський був змушений залишити свій маєток Ободівку та переїхав до Києва.
Джерело: Dziennik Narodowy №291, 20 грудня 1917
Санкт-Петербург
|
| |
| |
| Viktor | Дата: Четвер, 11.09.2025, 16:12 | Повідомлення # 471 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1936
« 12 »
Країна:
Статус: | Антоній Станіславович Міодушевський (1838-1904) – вчитель Владислава Браницького.
Антоній Міодушевський, син Станіслава та Аполонії з Доланівських – Міодушевських, народився 13 червня 1838 року за старим стилем у Северинівці поблизу Одеси, де його батько служив чиновником у графа Леона Потоцького.
У 1848 році він вступив до Рішельєвської гімназії в Одесі, звідки був переведений до 4-класної прогімназії в Золотопіллі, яку закінчив у 1854 році. У 1855 році він вступив до п'ятого класу другої Київської гімназії.
У 1856 році він залишив гімназію і, вимушений заробляти на життя, вирушив на Полісся домашнім учителем, до родини Понтусів поблизу Чорнобиля, а потім, того ж року, на тій же посаді, до родини Васньєвських (пані Васьневська була сестрою В. Антоновича).
1857 року Антоній Станіславович вступив вільним слухачем до Київського університету на філологічний факультет. У 1859 році він вирушив у подорож Царством Польським. Під час літніх канікул 1860 року влаштувався у сім'ю Абрамовичів у Бердичівському повіті. Восени 1860 року Міодушевський відвідав відомого на той час Зенона Фіша (Тадеуша Падалицу), а потім, на пропозицію київських колег, прийняв на себе керівництво школою для дітей дрібнопомісних орендарів у Ставищі на Україні, де незабаром завоював загальну повагу та популярність. Школа була заснована на релігійній та національній основі.
Сім'я Браницьких запросила його давати уроки своєму синові, графу Владиславу, який щиро прив'язався до Міодушевського, писав йому прекрасні листи аж до самого Сибіру і з теплотою відгукувався про нього через 30 років. Саме Антоній Станіславович допоміг Владиславу Браницькому стати гідним і освіченим громадянином, задаючи йому певний напрямок у житті.
У 1862 році Міодушевський вступив до повстанської організації і був призначений на посаду повітового старости.
У лютому 1863 року він вирушив до Києва, востаннє відвідав Антоновича і виявив повний розкол, повну розбіжність у поглядах. На початку квітня він сумлінно виконав важливе доручення – вирушив на південь і привіз партію зброї для Таращанського філії. Зброю він передав Володимиру Познанському. Коли уряд закрив школу у Ставищі, він повністю присвятив себе організаційній роботі. 26 квітня він опинився зі зброєю в руках на посту, де 27-го, поблизу Федюківки Таращанського повіту, був оточений і захоплений селянами, в яких, з принципових міркувань, не стріляв і своїм товаришам не дозволяв цього робити. Незабаром він опинився у Київській фортеці, у Прозорівській вежі.
У 1864 році він був засуджений до одного року ув'язнення. Незважаючи на це, через пізніший донос про зраду, справу було відновлено, і він був засуджений до 7 років каторжних робіт у Сибіру.
1865 протікав у Сибіру, відбував каторгу в Олександрівську на байкальській дорозі, а потім в Усолі. Потім мешкав в Іркутську і їздив на Байкал, на золоті копальні у Вітімі, на службу в приватному порядку. За участь у Забайкальському повстанні йому збільшили строк покарання.
У 1866 Міодушевський був ув'язнений, в 1867 знову відправлений на Олександрівський завод (рік каторжних робіт); у грудні того ж року – в Усоллі, де провів 1868 та 1869 роки. Рано навесні 1870 року він прибув до Іркутська, де працював у готелі «Деко». Завдяки клопотам брата, добився дозволу повернутися і жити до Катеринославської губернії. 6 березня 1874 року він повернувся до Польщі, а 20 червня у Сквирі (Україна) одружився з Теофілою Олецькою (учасниця польського повстання 1863 року), з якою прожив кілька років.
1883 року було видано маніфест, який відновлював усі права засланців, і восени Антоній Станіславович негайно поїхав до Київської губернії. 1884 року він оселився у Плоскірові (нині Хмельницький) на Поділлі. Тут він займався залізничним експедируванням та відкрив комісійну контору, завоювавши громадську довіру.
31 березня 1904 року Антоній Міодушевський помер і був похований на цвинтарі у Плоскірові.
P.S. У РДІА Збереглася "Справа про повернення колишнього дворянина Антонія Міодушевського на батьківщину", 1870 рік. (Ф. 1286 Оп. 31 Спр. 1413)
Джерела:
1. "Z przed 50 lat – wspomnienie b. studenta kijowskiego Uniwersytetu Leona Syroczyńskiego, profesora szkoły politechnicznej we Lwowie", Lwów, 1914
2. Marja Dunin-Kozicka "Przeorane szlaki - Rok 1917 (opowieść historyczna)", Lwów – Warszawa – Kraków, 1928
Санкт-Петербург
|
| |
| |
| Viktor | Дата: П`ятниця, 12.09.2025, 15:41 | Повідомлення # 472 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1936
« 12 »
Країна:
Статус: | 
Санкт-Петербург
|
| |
| |
| Viktor | Дата: Вівторок, 16.09.2025, 11:10 | Повідомлення # 473 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1936
« 12 »
Країна:
Статус: | 
Джерело: Газета "Правда", 1935, №43
Джерело: Газета "Правда", 1935, №47
Джерело: Газета "Правда", 1935, №52
Санкт-Петербург
|
| |
| |
| Viktor | Дата: Вівторок, 16.09.2025, 13:44 | Повідомлення # 474 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1936
« 12 »
Країна:
Статус: | 
Источник: Газета "Московский большевик", 1956, №144
Санкт-Петербург
|
| |
| |
| Viktor | Дата: Вівторок, 16.09.2025, 15:37 | Повідомлення # 475 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1936
« 12 »
Країна:
Статус: | 
Источник: Газета "Правда", 21 сентября 1940, № 263
Санкт-Петербург
|
| |
| |
| Viktor | Дата: Середа, 17.09.2025, 09:28 | Повідомлення # 476 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 1936
« 12 »
Країна:
Статус: | ГАРНЦЕВЫЙ СБОР НЕ ДОХОДИТ ДО ССЫПНЫХ ПУНКТОВ
По самым скромным подсчетам, Киевская область за первую половину сентября недодала около 2,5 тыс. тонн гарицевого сбора или мерчука, как его называют на Украине…
Не менее безобразно отношение к гарнцевому сбору на совхозных мельницах. Дирекция совхоза «Свиновод» (с. Янышевка) до 20 августа из 39 центнеров мерчука присвоила 32…
Районные организации проглядели, что махинации с мерчуком стали участком ожесточеннейшей классовой борьбы. Кулаки развернули широкую сеть тайных жерновых мельниц, беря за помол 12-20 проц. натурой зерном.
Колхозный актив в своих письмах в областную газету называет количество «тайных» мельниц, перечисляя имена и фамилии их хозяев. И все же районные организации и сельсоветы «не замечают» врага, не ведут с ним борьбы.
Областная прокуратура крайне пассивно относится к расхищению гарнца, хотя оно уже приняло угрожающие размеры. В Ставищанском районе уже свыше месяца следственный аппарат тянет дела о растрате мерчука (с. Стрижавка) и о тайном перемоле зерна (с. Торчица).
На ряду с попустительством местных организаций расхищению гарнца способствует крайняя негибкость в обслуживании помолом колхозников и трудящихся единоличников.
Источник: Газета "Известия", 30 сентября1932, № 271
Санкт-Петербург
|
| |
| |
Нові повідомлення
· 
Особисті повідомлення()
· 
Учасники
· 
Правила форуму
· 
Пошук
· 
